http://yozhik.hiblogger.net/rss/ RSS feed of hiblogger.net user yozhik Sat, 22 Nov 2008 04:58:10 +0200 Sat, 22 Nov 2008 04:58:10 +0200 http://hiblogger.net/img/avatar/e/8/f/foto_9916.gif http://yozhik.hiblogger.net/rss/ http://yozhik.hiblogger.net/218959.html <p>...начнется война?</p><p>...нам дадут винтовки?</p><p>...нам дадут гранаты?</p><p>...нам разрешат их стрелять?</p> Thu, 20 Nov 2008 18:10:15 +0200 http://yozhik.hiblogger.net/218959.html http://yozhik.hiblogger.net/216164.html <div><p><a href="http://www.kremlin.ru/text/greets/2008/10/207636.shtml">Уважаемый Михаил Владимирович!<img src="http://i.ixnp.com/images/v3.56/t.gif" style="border:0pt none;margin:0pt;padding:1px 0pt 0pt;font-style:normal;font-weight:normal;font-family:'trebuchet ms', arial, helvetica, sans-serif;float:none;line-height:normal;background-image:url(http://i.ixnp.com/images/v3.56/theme/silver/palette.gif);background-color:transparent;width:14px;height:12px;background-position:-1128px 0pt;background-repeat:no-repeat;text-decoration:none;vertical-align:top;" alt="" /></a> </p><p><a href="http://www.kremlin.ru/text/greets/2008/10/207636.shtml">Примите мои поздравления по случаю 50-летия. Коллеги по творческому цеху и российская общественность ценят Вас за профессионализм, эрудицию и широту мышления. Ваши репортажи, статьи, комментарии всегда актуальны и потому вызывают искренний интерес читательской и зрительской аудитории.<img src="http://i.ixnp.com/images/v3.56/t.gif" style="border:0pt none;margin:0pt;padding:1px 0pt 0pt;font-style:normal;font-weight:normal;font-family:'trebuchet ms', arial, helvetica, sans-serif;float:none;line-height:normal;background-image:url(http://i.ixnp.com/images/v3.56/theme/silver/palette.gif);background-color:transparent;width:14px;height:12px;background-position:-1128px 0pt;background-repeat:no-repeat;text-decoration:none;vertical-align:top;" alt="" /></a></p><p><a href="http://www.kremlin.ru/text/greets/2008/10/207636.shtml">Желаю Вам здоровья, новых успехов и всего самого доброго.<img src="http://i.ixnp.com/images/v3.56/t.gif" style="border:0pt none;margin:0pt;padding:1px 0pt 0pt;font-style:normal;font-weight:normal;font-family:'trebuchet ms', arial, helvetica, sans-serif;float:none;line-height:normal;background-image:url(http://i.ixnp.com/images/v3.56/theme/silver/palette.gif);background-color:transparent;width:14px;height:12px;background-position:-1128px 0pt;background-repeat:no-repeat;text-decoration:none;vertical-align:top;" alt="" /></a></p><p><a href="http://www.kremlin.ru/text/greets/2008/10/207636.shtml">Д.МЕДВЕДЕВ<img src="http://i.ixnp.com/images/v3.56/t.gif" style="border:0pt none;margin:0pt;padding:1px 0pt 0pt;font-style:normal;font-weight:normal;font-family:'trebuchet ms', arial, helvetica, sans-serif;float:none;line-height:normal;background-image:url(http://i.ixnp.com/images/v3.56/theme/silver/palette.gif);background-color:transparent;width:14px;height:12px;background-position:-1128px 0pt;background-repeat:no-repeat;text-decoration:none;vertical-align:top;" alt="" /></a></p></div><p><strong>Привітання від українського народу:<br /></strong>Вельмишановний пане Міхаїле!<br />Ми раді вас привітати з 50-літтям. Від українських патріотів хочемо побажати вам творчого натхнення, нових творів в журналістської боротьбі з "недогосударством Украина". Жоден вітчизняний патріот, націоналіст, бандерівець не зробив стільки для зміцнення української нації, збільшення національної свідомості та знищення історичного мифу щодо "слов"янської єдності". <br /><br />Ми шкодуємо, що втратили змогу читати ваш дивовижний журнал "Дер Шпігель Профіль", що надихав щотижня пересічного українця.  Ми віримо, що Кремль, російські магнати все-таки оцінять вашу професійність і нададуть вам гроші на друк цього неперевершеного видання.<br /><br />Щиро ваші, мазепо-бандерівці<br /><br /><strong>P.S. Шановні колеги, я пропоную розпочати збір підписів під цим "привітанням" серед українських журналістів (якщо ви згодні підтримати акцію, то прошу в коментарях вказувати своє І.П., посаду, видання яке представляєте; поради щодо змісту привітання також вітаються). Потім "привітання" можна оприлюдити в ЗМІ. Зробимо свій подарунок російській "акулі пера"<br /><br />Крос-пост до "акули пера", журналізм-уа</strong></p><p>КРОСНУВ З: <a href="http://community.livejournal.com/kyiv_journalist/29507.html">http://community.livejournal.com/kyiv_journalist/29507.html</a></p> Fri, 14 Nov 2008 18:44:19 +0200 http://yozhik.hiblogger.net/216164.html http://yozhik.hiblogger.net/206275.html <p>ото я й загнув! це не промова й не проповідь. слухайте, люди добрі, порадьте щось подивитись(а ще краще - підженіть - тому просьба стосується киян, в першу чергу).  </p><p>вимоги:</p><p>1- 100 не попса</p><p>100 - ... не банальне</p><p>все. буду радий</p> Tue, 28 Oct 2008 18:27:50 +0200 http://yozhik.hiblogger.net/206275.html http://yozhik.hiblogger.net/206148.html <p>Знайшов це фото у свому архіві і...якось воно мене зачепило</p> Tue, 28 Oct 2008 10:54:19 +0200 http://yozhik.hiblogger.net/206148.html http://yozhik.hiblogger.net/205467.html <p><meta http-equiv="Content-Type" content="text/html; charset=utf-8" /><meta name="ProgId" content="Word.Document" /><meta name="Generator" content="Microsoft Word 9" /><meta name="Originator" content="Microsoft Word 9" /><link rel="File-List" href="file:///C:/DOCUME%7E1/HARCHE%7E1.MAI/LOCALS%7E1/Temp/msoclip1/01/clip_filelist.xml" /><style type="text/css"> </style></p><p>Сид<span>і</span>ли ото<span> ми нещодавно з дружиною й двома друзями в кав’ярні “Купідон”. Так-так, саме тій, що на Пушкінській обіч “Віденських булочок”. Приємно так було! Поруч-дружина, навпроти – чувак, що нас колись познайомив. Тут же й дівчинка, яка в нас на весіллі була за дружку. Приємно, все-таки! Пиво, картопелька смажена... Скажу по секрету – мета наша була досить підступна, але благородна – отих двох друзів звести до купи. Шоб в них там – туда-сюда і всі діла, а там диви – й діточки би з’явились. Але це не грає ролі. Бо хочу сказати зовсім інше – корейці ні холєри не тямлять в мистецтві. Навіть мистецтва не тямлять. </span></p><p><a href='http://yozhik.hiblogger.net/205467.html'><b>Читать дальше</b>...</a></p> Fri, 24 Oct 2008 14:47:36 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/205467.html http://yozhik.hiblogger.net/205442.html <p>шановні блогренди(з'єднав блог і френд)!</p><p>мо хтось підкаже де знайти можна якусь книжку про Велику Депресію в США, але обов'язково очима журналіста. бажано навіть про її вплив на СМІ</p><p>буду всім вдячний</p> Fri, 24 Oct 2008 13:26:31 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/205442.html http://yozhik.hiblogger.net/205053.html <p>шановні колєги!</p><p>прийміть мої найщиріші вітання з приводу відновлення роботи ХБ!</p><p>Хай ...(побажання вписуються персонально)... прийде на ваші блоги!</p><p>і буде вам добро!</p> Thu, 23 Oct 2008 12:15:47 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/205053.html http://yozhik.hiblogger.net/204256.html <p>ми тут з Мадестом і Котохотом придумали ідєю харошу - поїхать на рибалку. щас придумуїм лозунг(тож - хароший, желатєльно). Оголошуєм конкурс!</p><p><strong>часть перша</strong> - названіє паєздкі. Приз - три посмішки.</p><p><strong>часть друга</strong> - нам срочно нада для паєздкі три тьоткі(збочинець), пардон - прекраснєйші дєвушкі. інтім не предлагать. приз - паєздка.</p><p>Президія оголошує з'їзд відкритим(в залі та за кілісами лунають дліннї і нєсмалкающі апладісмєнти. в кого заняті руки - гатить башкой в стєну. токо акуратно).</p> Fri, 17 Oct 2008 13:08:24 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/204256.html http://yozhik.hiblogger.net/203088.html <p>думаю, що всі знають оту фразу "в нашей стране секса нет...", але відкіля вона? Це знає мало хто, як і те, якими словами вона закінчилась.</p><p>Так от, спробую розповісти. У 1986 році Володимир Познер і Філ Донахю, відомі телеведучі, організували один з перших телемостів між ворогуючими на той час країнами СРСР та США. Перша зйомка відбулася 28 червня того ж року і вже менш ніж за місяць  - 17 липня телеміст Ленінград-Бостон "Жінки говорять з жінками" показали в ефірі радянського телебачення.  В ході обговорень американська учасниця сказала фразу, яка шокувала радянську сторону</p><p>- Та з-за війни у Афганістані ви взагалі мали б перестати займатись сексом з вашими чоловіками!</p><p>Й тоді обурена такими закидами Людмила Іванова відповіла</p><p>- В СРСР секса немає...</p><p>Зал американської сторони зірвався з місць в оваціях та сміхові. Закінчення фрази ролі вже не грало. Людям було байдуже.</p><p> - ...а є кохання. Ви ж під час війни у В'єтнамі не переставали спати з вашими чоловіками.</p><p>Що мала на увазі знічена радянська жінка так ніхто й не зрозумів, але початок фрази з часом став темою бурхливих обговорень.  А що ж було насправді? Слово "секс" в "совку" було непристойним і люди займались не сексом, а коханням. Oт і все...</p> Wed, 15 Oct 2008 10:58:06 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/203088.html http://yozhik.hiblogger.net/202870.html <table border="0" style="width: 400px; border: 1px solid #EEEEEE;"><tr><td style="text-align: center; margin: 0px; padding: 8px; background-color: #006680; color: #FFFFFF; font: 16px Arial">Отныне и присно и во веки веков вы продавец всемогущества.</td></tr><tr><td style="text-align: left; padding: 8px; background-color: #FFFFFF; color: #000000; font: 12px Arial">Пафосно звучит, неправда ли? Но это только слова. Вы действительно можете всё, но… Перед своими клиентами вы предстаёте, как обычный человек – в полинявших джинсах и мятой футболке. Вы по-дружески обнимаете их за плечи и говорите: «Эй, дружище, хочешь стать всемогущим?» Если человек сразу соглашается, то вы исчезаете, как морок, но если он раздумывает, то вы вполне можете дать ему всемогущество. Но за это вы берёте страшную плату – половину сердца, которую вы заменяете изумрудом, а кроме того, вы выдаёте новоявленному божеству песочные часы. Пока сыпется песок, их способность остаётся при них, но когда он закончится – человек исчезает, просто исчезает без какой-либо возможности переродиться, попасть в ад или рай. Вы настолько всемогущи, что вам не надо даже шевелить пальцем, чтобы сделать то, что желаете, достаточно только подумать. Но вместо этого вы живёте жизнью обычного человека, с трудом зарабатываете себе на жизнь, смотрите телевизор и бегаете по распродажам в поисках удобных кроссовок. Ваша самая большая проблема, с которой не сталкивается ни один из всех остальных продавцов, - это скука, которую нечем залечить. Но, к сожалению, вы бессмертны, так что терпите. <img src="http://photofile.ru/photo/trubon/3150777/large/66761115.jpg" align="right" alt="image" /></td></tr><tr><td style="text-align: center; margin: 0px; padding: 8px; background-color: #006680; font: 12px Arial"><a href="http://aeterna.ru/test.php?link=tests:19552">Пройти тест</a></td></tr></table> Tue, 14 Oct 2008 19:06:02 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/202870.html http://yozhik.hiblogger.net/199598.html <p><meta http-equiv="Content-Type" content="text/html; charset=utf-8" /><meta name="ProgId" content="Word.Document" /><meta name="Generator" content="Microsoft Word 9" /><meta name="Originator" content="Microsoft Word 9" /><link rel="File-List" href="file:///C:/DOCUME~1/HARCHE~1/LOCALS~1/Temp/msoclip1/01/clip_filelist.xml" /><style type="text/css"> </style></p><p style="text-align:justify;"> Мова оригіналу...(перекладати ж бо впадло)</p><p style="text-align:justify;"> До 2003 года я объездил едва не всю Украину, большую часть Польши и Беларуси. Тянуло к чему-то глобальному. Хотелось за океан и еще дальше. Хотелось всего и сразу, и побольше. Участие моего университета в программе обмена молодежью с Канадой очень быстро решило все мои проблемы. Надо ехать на другую сторону Земного шара! В начале нового столетия в Украине, для того, чтобы получить «забугорную» визу надо было мало не каждой секретарше в посольстве сунуть 50 «зеленых». Такими суммами, как известно, свободные люди не располагают и я решил попробовать получить свой «аусвайс» через соседнюю Польшу. Там проблем не возникло и уже через месяц, в июле 2003-го, я приехал в Варшаву забирать все документы, чтобы сразу там сесть на самолет.</p> <p style="text-align:justify;"> И вот день настал, а точнее раннее утро, когда я с небольшим рюкзачком и сумкой через плечо вышел из съемной квартиры в центре Польской столицы. Варшавское «льотниско» - самолет «Люфтганса» - Франкфурт-…Стоп!</p> <p style="text-align:justify;"> </p><p><a href='http://yozhik.hiblogger.net/199598.html'><b>Читать дальше</b>...</a></p><p style="text-align:justify;"> </p> Mon, 06 Oct 2008 13:58:46 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/199598.html http://yozhik.hiblogger.net/199061.html <p>Анахронізм з плавним переходом в анахрЄнізм</p> Fri, 03 Oct 2008 15:02:45 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/199061.html http://yozhik.hiblogger.net/198687.html <p> Трупный цвет не красит лицо человека</p><p>Пироги теж бувають фігові</p><p>Прошу дуже - дописуйте...</p><p> </p><p> </p> Thu, 02 Oct 2008 18:55:41 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/198687.html http://yozhik.hiblogger.net/196198.html <p>Написати щось, чи куди? Але, як не знаєш із чого починати - краще не писати. Почекаємо до завтра, а краще - до ночі - мо мозги прояснить...</p> Mon, 29 Sep 2008 19:25:51 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/196198.html http://yozhik.hiblogger.net/193419.html <p style="text-align:right;"><span style="color:rgb(153,51,0);"><em>Мне постоянно приходится спать с женщинами. Они уже меня задолбали. Хочу в химчистку.<br> Плюшевый мишка.</em></span></p> <p style="text-align:right;"><span style="color:rgb(153,51,0);"><em>***</em></span></p> <p style="text-align:right;"><span style="color:rgb(153,51,0);"><em><span style="color:rgb(153,51,0);"><em>Пьянючий мужик в разорванной рубашке, на морде у которого следы помады, в карманах - пустые бутылки, заходит в автобус и садится рядом с попом. Разворачивает газету и что-то там читает. Потом поворачивается к попу и спрашивает:<br> - А вы не знаете, отец, от чего бывает артрит?<br> - Артрит, сын мой, бывает у тех людей, кто сбился с пути истинного, кто спит с падшими женщинами и злоупотребляет алкоголем!<br> - Ни хрена себе!..<br> Пьяный замолкает и смотрит задумчивым взглядом в пол. Поп пожалел, что высказался так резко:<br> - Ну ладно, сын мой! Давно ли у тебя артрит?<br> - Да вы что! У меня нет артрита! Тут в газете пишут, что артрит у патриарха... </em></span></em></span></p> <p style="text-align:right;"><span style="color:rgb(153,51,0);"><em><span style="color:rgb(153,51,0);"><em>***</em></span></em></span></p> <p style="text-align:right;"><span style="color:rgb(153,51,0);"><em><span style="color:rgb(153,51,0);"><em><span style="color:rgb(153,51,0);"><em>- Девушка, дайте мне, пожалуйста, тюбик клея "Момент".<br> - Пошёл вон, токсикоман проклятый!<br> - Да у меня ботинок порвался...<br> - А клея нанюхаешься - ботинки целее станут?!!</em></span></em></span></em></span></p> <p style="text-align:right;"><span style="color:rgb(153,51,0);"><em><span style="color:rgb(153,51,0);"><em><span style="color:rgb(153,51,0);"><em>***</em></span></em></span></em></span></p> <p style="text-align:right;"><span style="color:rgb(153,51,0);"><em><span style="color:rgb(153,51,0);"><em><span style="color:rgb(153,51,0);"><em><span style="color:rgb(153,51,0);"><em>- Папа, а нас коснется финансовый кризис?<br> - Нет, сынок. Финансовый кризис коснется тех, у кого есть финансы. А у кого их нет - тем будет просто пиздец.</em></span></em></span></em></span></em></span></p> <p style="text-align:right;"><span style="color:rgb(153,51,0);"><em><span style="color:rgb(153,51,0);"><em><span style="color:rgb(153,51,0);"><em><span style="color:rgb(153,51,0);"><em>***</em></span></em></span></em></span></em></span></p> <p style="text-align:right;"> </p> Wed, 24 Sep 2008 12:20:27 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/193419.html http://yozhik.hiblogger.net/189936.html <object width="425" height="344"><param name="movie" value="http://www.youtube.com/v/psVoKN341vY&hl=en&fs=1"><param name="allowFullScreen" value="true"><embed src="http://www.youtube.com/v/psVoKN341vY&hl=en&fs=1" type="application/x-shockwave-flash" width="425" height="344"></object> Thu, 18 Sep 2008 10:59:50 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/189936.html http://yozhik.hiblogger.net/189380.html <p>Дому было тяжело, он устал от самого себя. Он был настолько старым, что даже не помнил людей, построивших его. Иногда, очень смутно, вспоминалось ему, как в него вселилась первая семья. Нет, их лиц он уже не помнил, помнил просто много света, радости и смеха. Звонкого детского смеха. Он был тогда совсем новым, поселившаяся же семья - совсем молодой. На его глазах росли и взрослели дети, старели хозяева. Потом дети выросли и разъехались, хозяин состарился и умер. Дому было тогда очень тяжело, он думал, что тоже умрет. Но нет, его продали другой семье и он словно пережил вторую молодость. Так повторилось еще несколько раз.<br> "Жизнь идет по кругу," - был уверен дом. А потом он вдруг оказался старым и никому не нужным. Он понял, что отжил свой век, но был слишком хорошо построен, чтобы попросту развалиться. Да еще домовой этот...<br> Последние хозяева то ли забыли, то ли не знали, как позвать его за собой, вот и остался он за хозяйством приглядывать.<br> -- Эх, если бы не ты - развалился бы я уже давно и не мучился, - ворчал дом нa него.<br> -- Так, а я тебе чем мешаю? - удивлялся домовенок, латая прохудившийся пол.<br> -- Ты же чинишь меня без конца!<br> Домовой с удивлением посмотрел на свои руки и молоточек в них:<br> -- Хм, и то правда. Но тут, видимо, ничего не поделаешь. Натура такая.<br> Дом печально ухнул. Мирно дремавший под лавкой кот подпрыгнул испуганно, потом недовольно обвел взглядом комнату, зыркнул на домового и важно направился к выходу. Он терпеть не мог, когда домовой начинал спорить с домом.<br> -- Ну вот, кота моего испугал почем зря, - заворчал домовой и полез на печь, проверить, не появилась ли там паутина. Дом же еще раз вздохнул и погрузился в полудрему. Последние годы сны были ярче действительности.<br> "Может и в самом деле собрать пожитки да уйти? - думал временами домовой, - Вон новостроек сколько в городе. А то и вправду, латаю его, чиню, а ему и стоять то уже в тягость".<br> Потом же, пройдясь по комнатам, давно ставшими родными, решал, что еще не время.<br> "Попозже, попозже," - твердил он себе, хотя и понимал, что никто и никогда здесь уже не поселится.<br><br> ***</p> <p><a href='http://yozhik.hiblogger.net/189380.html'><b>Читать дальше</b>...</a></p> Wed, 17 Sep 2008 14:56:14 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/189380.html http://yozhik.hiblogger.net/188768.html <p>Кілька годин тому повернувся з Житомира. Робив матеріал про школяра, якого вбили двоє однокласників прямо в подвір'ї школи...на перерві. Жах. Волосся стає дибки, коли подумаєш, які зараз люди стали безсердечні. Особливо молодь. Вбити людину за...поштовх...дико, дибільно<br> йду напиватись...<br> нерви зірвало...</p> <p>найближчі кілька днів у людей не вірю...</p> Tue, 16 Sep 2008 20:34:30 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/188768.html http://yozhik.hiblogger.net/188764.html <p><embed width="200" height="20" wmode="transparent" src="http://static.boomp3.com/player.swf?song=c10k8anae_t"></p> <p>Думав, що вставити музику в цей блог - нереально. помилявся. Реально. всім дружно впасти на коліна й поклонитись в бік Bliss. Це вона! Її заслуга! Вона мене навчила. Ти Гуру, ти - учитель(Л.Подервянський)</p> Tue, 16 Sep 2008 20:11:43 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/188764.html http://yozhik.hiblogger.net/186894.html <p>First Name: Юля</p> <p>Last Name:n/a</p> <p>Date of Birth: n/a</p> <p>Adress: Львів</p> <p>Occupation: художник</p> <p>Маю для неї декілька фоток з Уніжа, але, нажаль, втратив контакти.</p> Fri, 12 Sep 2008 18:09:00 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/186894.html http://yozhik.hiblogger.net/186890.html <p>Чуваки!!!!! Я вчора ходив на "ІСУС ХРИСТОС - СУПЕРЗІРКА"!!!!!!</p> <p>То я хвалюсь. Порадійте, бо радість і захоплення в мене вже не влазять!!!!</p> <p>Як же то було круто!!!Трасця його матері!!!! Шоб його!!!!</p> <p>Ставив пітерський театр "Рок-опера"</p> Fri, 12 Sep 2008 17:45:22 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/186890.html http://yozhik.hiblogger.net/184293.html <div><span style="font-size:larger;">Вчора, повернувшись з роботи додому відразу кинувся до холодильника. думав &#8211; встигну врятувати мишу. Не встиг. Бо не було. Ніхто не вішався. Дивно. Автоматом ввімкнув телевізор. Чергова реклама, на фоні напівоголеної тітки з пляшкою пива, брехала про чудодійні властивості нового «тайдо-ріелю». Рожево-зеленкувате світло лампи вихоплювало звідусіль контури меблів.</span></div> <div><span style="font-size:larger;">В холодильнику лежали веселі бутерброди. Чому веселі? Та з рибою тому що. Червоною і білою. Й ікрою. Червоною. Виявилось, що дружина звільнилась. </span></div> <div><span style="font-size:larger;">Кудись зник пікет під дверима до вітальні. Виявилось, що всі таргани емігрували не витримавши геноциду. Та що ж таке?! Хліб, цибуля та морква. Хіба ж мало? Все інше &#8211; в морозильній камері. Ов-ва.</span></div> <div><span style="font-size:larger;">Телевізор тим часом починає брехати про мою можливість виграти мільйон. На екрані &#8211; ведуча й&#8230;священник! Збоку поблискує патлата лискуча фізія його сина. Розумію, що пастир &#8211; православний. Гра починається. Дурнуваті правила, незрозуміла відповідь й відповідь правильна. Виявляється, понад 31 відсоток наших співгромадян платять по 1000 в національній валюті за навчання своїх байстрюків. Наступного вже не чув. В горлі стояла риба з маслом й хлібом. Святенник в шоу заробляє гроші. А як же жадність, азарт. Невже можна? Давно?</span></div> <p><span style="font-size:larger;">В голові спливає далеке дитинство. Недільна школа. Отець Володимир і його катехізис. Щотижневі молитви й «житія»&#8230; А тут&#8230; Сміх та й гріх&#8230; Чи вже не гріх? В моїх думках &#8211; так. Ну й що, що розумний? </span></p> Mon, 08 Sep 2008 10:34:44 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/184293.html http://yozhik.hiblogger.net/181901.html <div> </div> <div> </div> <div>Одного разу набридло мені сидіти в офісному кріслі. Ну і що, що відпустка геть нещодавно закінчилася? Всеодно &#8211; хочу на природу. І не в яке-небудь запилене Марокко або просмерджену шкарпетонами наших туристів Туреччину. Дайте мені село. Щоб з хатами, яблунями, коровами, так людей поменше щоб...</div> <div>Із незрозумілих мені причин такі думки відвідали мене напередодні самих головних державних свят &#8211; Дня незалежності і Дня прапора. Більшість друзів уже «сиділи на чумаданах» із квитками до Гуляйполя, мені ж було туди їхати &#8221;в лом&#8221; &#8211; народу, чесно кажучи, забагато.</div> <div>Залишалося сидіти на своєму потертому в походах рюкзаку і плакати. Але тут я згадав про село, куди мене запрошували пофестивалити ще на початку літа.</div> <div> </div> <div> <div><b><a href='http://yozhik.hiblogger.net/181901.html'><b>Читать дальше</b>...</a></div> <div><span style="font-size:medium;">P.S. <span style="font-size:small;">Фоти завантажити поки що не вдається - якісь бока. Постійно намагаюсь. Спробую зменшити в розмірі</span></span></div> </div> Wed, 03 Sep 2008 12:28:49 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/181901.html http://yozhik.hiblogger.net/178123.html <p><font size="2"></font></p><p align="left">Москва. В класс приходит новая учительница и представляется.</p> <p align="left">-Здравствуйте. Меня зовут Мария Ивановна. Я болею за Спартак. Теперь каждый из вас, дети, пусть также представится.</p> <p align="left">-Меня зовут Коля, я болею за Спартак.</p> <p align="left">-Меня зовут Маша, я болею за Спартак.</p> <p align="left">Так дело доходит до последнего мальчика.</p> <p align="left">-Меня зовут Леша, я болею за Динамо Киев.</p> <p align="left">Учительница возмущается.</p> <p align="left">-Как ты можешь?! Почему это ты болеешь за Динамо!?!?</p> <p align="left">-Моя мама болеет за Динамо, мой папа болеет за Динамо, мои друзья болеют за Динамо и я болею за Динамо.</p> <p align="left">-И что? А если бы твоя мама была проституткой, папа наркоманом, а друзья вообще пидарасами, чтобы ты тогда делал?!</p> <p>-Тогда бы я болел за Спартак</p> Thu, 28 Aug 2008 18:20:49 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/178123.html http://yozhik.hiblogger.net/176851.html <p>...та не в мене. А на "отут". Сьогодні вночі повернувся із фесту "Унізалежності". В декількох словах - гарно, мальовничо, ідейно і некомерційно. Народ відповідний - нерогулі й необригани (хоча декілька й таких було). Якийсь репортаж про Уніж буде найближчими днями. Так що...чекайте поповнення</p> Tue, 26 Aug 2008 18:45:24 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/176851.html http://yozhik.hiblogger.net/175471.html <p>Вчора шось не спалося мені. Дихалося важко, тхнулося спожитою кілька годин перед сном горілкою й згадувалося. Не розумію чому, але саме вчора серед своїх спогадів я наткнувся на бабцю. Спочатку лише одну - ту, яка мене виховувала. Чомусь на ній я зациклився на добрі пів-години. Згадав і про речі, які вона закохано носила, й про яблука... </p> <p>Яблука - це взгалі окрема розмова. Моя бабця могла декілька кілограмів за один раз "злопати". Лише один сорт - малинівку. Величезне дерево росло у неї біля хати. Вона його шалено любила, як і кіт. Кіт складував штабелями під широким віттям задушених мишей, а бабця весь час на нього кричала й просила мене зняти декілька яблук з дерева. Гидлива була дуже... й старенька... А котом якби зайнявся Гаагський трибунал, то його засудили б за геноцид проти мишей</p> <p>Були й інші. Бабця Маня, наприклад. До неї у село я їздив лишень влітку. У стаїні баби Мані стояли аж три корови. Один раз я навіть їх пас. Це було несамовите відчуття - мені - малому - довірили таку відповідальну справу. Врешті-решт одна корова кудись втекла. Її знайшли пвізно ввечері. Ходила до лісу за грибами, пояснили мені зарюмсаному... Грибів я у стайні так і не знайшов. Тільки котів. Штук вісім сновигали ввесь час попід ногами...</p> <p>А навпроти жила інша бабця. Не пам'ятаю навіть її імені. Вона була глуха й підсліпкувата. Такий самий у неї був і кіт - старий, глухий і облізлий. Дерев'яна її хата наскрізь просякла затхлістю й вологим повітрям. Час від часу баба Маня вирішувала з нею поговорити. Йти через вузеньку грунтову вуличку було ліньки, вона спиралася на пліт й кричала. Ось тоді я зрозумів, що глухі й підсліпкуваті мають гучний голос. Діалог бабів чуло все село...</p> <p>В баби-без-імені був гарний зарослий бур'янами садок, але більше всього в ньому було пекучої до сліз кропиви...  Туди ми з сільськими хлопчаками ходили гратись у війну й хованки.</p> <p>P.S. Не знаю для чого я це написав... Текст не представляє ніякої цінності, але якось хотілося...</p> Fri, 22 Aug 2008 16:20:00 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/175471.html http://yozhik.hiblogger.net/175426.html <p>Вчора вже вкотре переконався, що американців легше всіх націй можна розвести. Серед густого й нескінченого потоку новин прозвучала інформація, що ніби-то якихось там науковців зацікавило питання"А скільки у восьминого ніг й скільки рук?". Вони "досліджували" бідну тваринку протягом двох років. Посадили в акваріум, кидали їй їжу, а між іншим - всяку фігню, як от - кубик Рубика, іграшки різні й дивилися чим восьминіг то всьо хапне. За ті роки науковцям-розумахам вдалося встановити, що у нього 6 рук і всього лиш дві ноги. На ці досліди пішли коло 2 млн. доларів! Точно - не обійшлося в американському інституті без втручання наших людей. Лише вони могли такий хід придумати й реалізувати</p> Fri, 22 Aug 2008 15:59:25 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/175426.html http://yozhik.hiblogger.net/170431.html <p>Буду лаконічним. Оце сидю на роботі, ніфіга не роблю й думки дурні в голову, як врагі народа, прокрадаються. Хочу дачу. Бо треба щось любити. я хочу любити саме дачу, а як ви могли зрозуміти - в мене її немає. у всіх є, а я бездачник. Навіть батьки мої мають, а я -ні. Буду любити чужу...Тільки ж її тра знайти, оту дачу для любові. Мо' в кого є? Поділіться... </p> Fri, 15 Aug 2008 15:32:21 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/170431.html http://yozhik.hiblogger.net/170381.html <p>Є така в нашому житті категорія людей, котрі й не дуже потрібні, але й не випхаєш. То - сусіди. З усіх чужих вони - найближчі, але й найгидкіші. Особливо це розуміють люди які не є дітьми асфальту, а живіть затишних власних будиночках. Мало хто може похвалитися добрим сусідою, який і допоможе в лиху годину, і в справи не втручаєтся. Як правило - ваш пес надто голосно гавкає, з вашого дерева якась холєра падає на їхню клумбу й від того позасихали геть-усі квіти, дощова вода з вашого подвір'я заливає їм щоразу городину. А ще - вони все знають.</p> <p>Моя, нині покійна бабця, яку я, за відсутності більш вдалих і шановних порівнянь називав і "в очі" й позаочі Каспером, була, напевно, найкращою сусідкою. Вона ніколи не втручалася ні в чиє життя, з її дерев нічого не вбивало квіти людям, які жили через тин і вода у неї нікуди не текла. Все, що їй належало - лишалось на її території. Було, щоправда, одне-однісіньке "але". При будь-якій нагоді, ба, навіть і без неї мій самий кращий Каспер починав розповідати як сьогодні сусіда, брат якого бів десь у районі головою колгоспу, чи ще якою "шишкою", привіз 10 метрів пшениці, 15 метрів жита й метрів зо "п'єть" ячменю. Для тих, хто не в курсі поясню - "метр" то далеко не одиниця довжини. В сільських місцевостях саме так називають то, шо в звичному світі зветься "центнер". Так от, той сусіда все це привіз й поскладав у себе в гаражі. У Каспера, даруйте - забув познайомити - бабця Надя, майже завжди виникало риторичне запитання - "а де ж він тепер поставе свої дві машини?". в мене ж виникало відразу декілька питань й, автоматично, декілька десятків варіантів відповідей на них.</p> <p>Так от. Перше, що мене завжди, як казала бабця Надя - інтересувало, - як вона дізналася, що лежить у мішках. Пам'ятаєте - такі величезні з сіро-жовто-зеленкуватого полотна, їх ще називали кубинськими, бо колись в таких же з братньої Куби привозили цукор? Друге - як з відстані 30 метрів вона змогла порахувати мішки, якщо навіть я не бачив так далеко? Для чого їй сусідські авто і їх доля? І ще багато всього іншого. Що цікаво, так це 2 метри. Це та відстань, яка давалася бабулі-снайперу щоб засікти й просканувати мішки та їх вміст. Саме 2 метри було від сусідської хати до сараю по осі "Y". По іншій осі гараж, що поступово переходив у сарай, був трохи далі й шлях від авто до ного лежав поза хатою. </p> <p>Мене ще й досі цікавлять ті питання. але відповіді на них уже пішли на небо... разом із бабцею...</p> Fri, 15 Aug 2008 13:40:34 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/170381.html http://yozhik.hiblogger.net/170256.html <div> <span style="color:#0066ff;">                                                                                                                                                                                                                    Останніми днями вже багато разів доводилося пояснювати людям хто, кого, де, як і коли почав "натягувати" у війні. Не буду говорити якій - вже набридло. так от. Саме просте пояснення і саме вдале. Його зрозуміли відсотків 95 респондентів. Значить так.</span></div> <div> </div> <div><span style="color:#0066ff;">У вас є сусіда. Дурний на всю голову. Щодня він з самого ранечку починає кидати вам на стріху глечики й баняки. Не порожні - з гівном. Ви терпите день, другий, тиждень...не витримуєте і йдете... Спочатку просто пояснити дурбелику, що порядні сусіди так не роблять, тим паче - орендуючи безстроково вашу ж землю. Сусіда кива головою, мовляв, ага-ага, не можна, не буду, і т.д... Наступного ж ранку горщик залітає вам у вікно вітальні. По стінах тече гівно, все смердить, наче здохлий старий скунс, а до всього - здорова "ковбаса" висить у вас на плечі. Ви йдете знову... Ну ясна річ - бити морду.</span></div> <div> </div> <div><span style="color:#0066ff;">...коли сусіда ніби-то все вже розуміє, приганяється ще один довбень, дурніший за того, що перед вами й починає кричати. Ви починаєте глибоко аналізувати, як йому вдалося так швидко з тих його Копиздичів пригребти сюди з "миротворчою місією". Другий дятел починає кричати, що земля то його й кривдите ви його найкращого друга при тому, що вони бачились всього раз у житті - на поминках баби Ганьки, яка вмерла років зо ...надцять тому.</span></div> <div><span style="color:#0066ff;">При тому всьому другий сусід махає якимсь патиком і починає метати запасені раніше горщики у вашу садибу...</span></div> <div> </div> <div><span style="color:#0066ff;">Блат!</span><span style="color:#0066ff;">Жопа</span><span style="color:#0066ff;">!!! Козел!!! Ї...с ума саайті!</span></div> <div> </div> <div><span style="color:#0066ff;">Що вибудете робити?</span></div> <div> </div> <div><span style="color:#0066ff;">P.S. Можете вважати то опитуванням</span></div> <div> </div> Thu, 14 Aug 2008 20:52:15 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/170256.html http://yozhik.hiblogger.net/163319.html <p><span>Мене завжди цікавило питання &#8211; для чого піцерії, &#8221;дональдси&#8221; й інші гадючники швидкого харчування ставлять столики біля самих вітрин? А ще більше &#8211; чому за ними сидять люди.</span></p> <p><span>Я постійно уявляв себе там наче всередині величезного телевізора. І люди знадвору ходять і розглядають тебе &#8211; актора театру чи кіно. Вони помічають все &#8211; колір твого взуття, які у тебе непрасовані штани, який ти нерозчісаний сьогодні. Яка гігантська пляма на твоїй сорочці. А ти сидиш, наче проститутка з кварталу червоних ліхтарів чи яка гейша японська.</span></p> <p><span>Тож кілька днів тому, я вирішив спробувати "вставити" себе у той дебілкуватий ящик. Поліетиленовий намет "пивнухи" стояв просто біля вокзалу, тож мені було саме туди - на потяг потрібно було чекати ще добру годину. Взявши келих пива я цілеспрямовано пішов у бік вільного столика край вікна. Сів так, аби бачити все, що відбувається на вулиці. О-го-го! Та це ж справжнісінький кайф! Метаморфози! Ти сидиш наче в телевізорі й наче дивишся телевізор!</span></p> <p><span>Перевага на твоєму боці. Тобто &#8211; зсередини. Ти в телевізорі &#8211; один, бо за тобою нікого немає, а якщо й сидять &#8211; то лише декілька осіб. А в твоєму телевізорі &#8211; натовп! Він вирує, живе, помирає в тебе на очах. Росте, зникає... І це натовп, а не одна-дві людини...</span></p> <p><span>Пачка цигарок відразу прилипла до засаленої поверхні столу. Туди-сюди сновигають незнайомі люди. Дивляться на тебе, твої цигарки на дурнувату банку з-під &#8221;бірміксу&#8221;, яка в даній сцені виконує роль попільнички. А ти розумієш-віриш-відчуваєш, що насправді актор не ти. Ти &#8211; лише невидимий глядач за товстим шклом телеекрану. Ти - той, задля кого цю сценку зрежесовано... </span></p> Mon, 04 Aug 2008 18:13:12 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/163319.html http://yozhik.hiblogger.net/150360.html <object width="425" height="344"><param name="movie" value="http://www.youtube.com/v/4rb8aOzy9t4&hl=en&fs=1"><param name="allowFullScreen" value="true"><embed src="http://www.youtube.com/v/4rb8aOzy9t4&hl=en&fs=1" type="application/x-shockwave-flash" width="425" height="344"></object> Tue, 22 Jul 2008 19:46:19 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/150360.html http://yozhik.hiblogger.net/143390.html <p>Цогорічний з'їзд неформального люду побив декілька рекордів. По-перше - народу приїхало рази в два більше ніж минулого року - були і з Британії, і з Канади тітонька припхалась. про Латвію, Польщу, Росію і Білорусь мовчу - їх тут як зхавжди було вдосталь. Ще один рекорд побили власне представники Латвії. Рекорд пройо..ів. Вони щороку гублять якісь дрібниці, а цього літа не вийшло. Приїхавши на авто натовпом з 9 чоловік вони вже наступного дня вивісили по різних кутках табору оголошення, з якого ставало ясно, що рекорд глобопройобів побито - втрачено документи на авто, права, і документи людей. Чи то все знайшлося - не знаю. Ходили слухи, що воно десь є, але - де?</p> Wed, 16 Jul 2008 13:29:10 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/143390.html http://yozhik.hiblogger.net/142597.html <p>Я повернувся! звичайно, не все так гарно, як хотілося б. Київ, все ж таки, не Карпати, а тим більше не Шепіт. десь на тижні згребу розкидені по горах мізки (мені їх поштою пришлють) і спробую щось описати. а фотки можете уже дивитись- десь під вечір завантажу</p> Tue, 15 Jul 2008 11:27:45 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/142597.html http://yozhik.hiblogger.net/55482.html <p>все! набридло, обрдло й дістало. їду в Карпати. не побачите мене тиждень. якщо хто їде, а не дав знати - сам винен. я знаю де на Шипоті купити дешевого вина. От. Хай їм жаба лапами давить на груди... а я пущу скупу чоловічу сльозу...прощавайте... до наступного вівторка...</p> Fri, 04 Jul 2008 15:27:43 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/55482.html http://yozhik.hiblogger.net/55248.html <p style="margin:0cm 0cm 0pt;"><span><font size="3"><font face="Times New Roman">Останнім часом мене &#8221;поперло&#8221;. До мене приходять та додзвонюються люди, які аж пищать мені щось запропонувати на халяву. Ну не зовсім, а так &#8221;вам-же-тра-заплатити-всього-три-тисячі-аж-на-сімсот-гривень-менше&#8221;. Але я в душі &#8211; професійний халявщик, а тому її й люблю. Тільки в повному обсязі.</font></font></span></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;"><span><font size="3"><font face="Times New Roman"><span>   </span></font></font></span></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;"><span><font size="3"><font face="Times New Roman">Нещодавно, рано вранці, як завжди, злий на весь світ, в тому числі на ніж &#8211; за те, що він гострий, на чайник &#8211; за те, що надто голосно свистить, на вікно &#8211; зате, що... Так ось. Такого чудового ранку, в квартирі задзвенів телефон. </font></font></span></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt 36pt;text-indent:-18pt;"><font face="Times New Roman"><span><font size="3">-</font><span style="font:7pt 'Times New Roman';">         </span></span><span><font size="3">Трясця його матері, - подумав я, але вголос відповів &#8211; Ало?</font></span></font></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt 36pt;text-indent:-18pt;"><font face="Times New Roman"><span><font size="3">-</font><span style="font:7pt 'Times New Roman';">         </span></span><span><font size="3">Це компанія &#8221;Почистимо вашу хату&#8221;. Ми рекламуємо афігєнний пилосос і наш консультант, якщо ви виявите бажання, може приїхати й продемонструвати як він ахвігєнно працює...</font></span></font></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;"><span><font size="3"><font face="Times New Roman">І так далі. Я, якщо чесно, реально припух. Це була субота й повідомлення плавно відновило в пам’яті месидж вчорашнього дня &#8211; сьогодні треба прибрати весь цей срач! Дзвінок став у нагоді. Я погодився.</font></font></span></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;"><span><font size="3"><font face="Times New Roman">За якісь півгодини у мене в квартирі гасав якийсь недоумок років вісімнадцяти і драяв усе що попадало під рук, точніше &#8211; під пилосос. І недешевий пилосос &#8211; 16 тисяч. Мені про це повідомили ще при вході. </font></font></span></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt 36pt;text-indent:-18pt;"><font face="Times New Roman"><span><font size="3">-</font><span style="font:7pt 'Times New Roman';">         </span></span><span><font size="3">Та пофіг, - подумалось моїй зачухраній спросоння голові.</font></span></font></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;"><span><font size="3"><font face="Times New Roman">Чуваку теж було пофіг &#8211; він відробляв гроші. Думаю, і навіть &#8211; впевнений, що йому мала перепасти немала частка отих &#8221;тисяч&#8221;. Так ось. За хвилин двадцять він, повідомивши, що квартира уже чиста аж до блиску собачих яєць, почав плавно переходити на тему покупок. Я про це якось спілкуватись не мав бажання.</font></font></span></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt 36pt;text-indent:-18pt;"><font face="Times New Roman"><span><font size="3">-</font><span style="font:7pt 'Times New Roman';">         </span></span><span><font size="3">Мене ваша &#8221;дудєлка&#8221; не пре і купувати я її не збираюсь. От. &#8211; на одному подиху гаркнуло моє горло.</font></span></font></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;"><span><font size="3"><font face="Times New Roman">Тут настала черга пухнути чуваку &#8211; я відверто в наглу виставив його за двері. </font></font></span></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;"><span><font size="3"><font face="Times New Roman">За два тижні до того в мене сталося марево &#8211; в ту ж приблизно пору хтось ломився в двері. Я пішов подивитись, чим то закінчиться. Але не встиг &#8211; крізь шпарку просочилось невелике дівча зі здоровенним пакетом і за лічені секунди вивалила переді мною цілу купу всілякого гівна.</font></font></span></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt 36pt;text-indent:-18pt;"><font face="Times New Roman"><span><font size="3">-</font><span style="font:7pt 'Times New Roman';">         </span></span><span><font size="3">Оцей ніж ріже так...</font></span></font></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;"><span><font size="3"><font face="Times New Roman">Я зрозумів, що я буду плакати, так він ріже. А праска взагалі прасує сама, а блендер ще й город вирощує, а ... то взагалі &#8211; срака, яке класне. Ну, за це звісно половину заплатить в рамках акції їх фірма, а решту &#8211; три з гаком тисячі &#8211; лишиться сплатити мені. Я отак постояв хвилин п’ятнадцять, в одних...кх...трусах...перед панянкою і...</font></font></span></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt 36pt;text-indent:-18pt;"><font face="Times New Roman"><span><font size="3">-</font><span style="font:7pt 'Times New Roman';">         </span></span><span><font size="3">Блядь! А комбайна у вас нема?..</font></span></font></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;"><span><font size="3"><font face="Times New Roman">Дівчинка почала тягти з-за дверей якийсь ящик і тоді я дав залп з усіх гармат.</font></font></span></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt 36pt;text-indent:-18pt;"><font face="Times New Roman"><span><font size="3">-</font><span style="font:7pt 'Times New Roman';">         </span></span><span><font size="3">Роздягайтеся, мені незручно...</font></span></font></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;"><span><font size="3"><font face="Times New Roman">Вона чогось втекла... А гарна ж була...</font></font></span></p> Thu, 03 Jul 2008 18:42:35 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/55248.html http://yozhik.hiblogger.net/51702.html <div><br><br> 5.00 &#8211; Разбудила пьяная младшая сестра. Приперлась!!! Ей бы все водку бухать и по концертам шлятся, она меня не любит&#8230;А вот я в её возрасте монетки собирал. Теперь опять не засну, придется лак грызть. <br><br> 6.00 &#8211; Обгрызаю лак. <br><br> 7.00 &#8211; Мать чуть не увидела, как я обгрызал лак. Сказала, что бы я пе***ла-мученник поднимался и шел в школу. She makes me cry. <br><br> 7.05 &#8211; Начал собираться, надел штаны, узенькие. Значков побольше, побольше, побольше. Фак! Я потерял один значок! I hate this stupid world. Не забыть палеcтинку и глаза подвести почернее. <br><br> <a href='http://yozhik.hiblogger.net/51702.html'><b>Читать дальше</b>...</a></div> Thu, 19 Jun 2008 19:07:20 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/51702.html http://yozhik.hiblogger.net/51687.html <p>Не повірите, але я насправді співчував отим африканцям, яких човпуть наші, як я думав, не зовсім освічені співвітчизники. Але сьогодні я зрозумів - на мене зійшла нірвана - вони ж як наші рідні гопи самі просяться по морді вгребти.</p> <p>Поки афро-арабо йде один або навіть двоє - вони й слова не пискнуть, але коли їх уже три і більше - вони герої нашого часу. в спину ви відразу чуєте образливі слова, від яких закипає кров і чешуться руки. дати по фізії - не можна - скажуть - ксенофоб. Або відгемселять на синю сливку, а тоді скажуть, що ксенофоб і здадуть по заяві в міліцію. в мене таке із сином знайомої сталося. Лише 300 &quot;вічнозелених президентів&quot; вирішили ситуацію.</p> <p>Лише торгаші з Шулявки більш-менш адекватно &quot;роздупляють&quot; ситуацію і поводяться тихо. Студенти ж (так і кортить гаркнути - чорножопі) ведуть себе ще гірше як удома. Можливо, прийшла пора вводити статтю про провокування ксенофобських настроїв?</p> Thu, 19 Jun 2008 18:14:06 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/51687.html http://yozhik.hiblogger.net/51673.html <p>ще трішки антисоцу</p> Thu, 19 Jun 2008 17:16:44 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/51673.html http://yozhik.hiblogger.net/51112.html <p>після такого лише - втопитись</p> Tue, 17 Jun 2008 18:51:08 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/51112.html http://yozhik.hiblogger.net/51077.html <p>а отак міліція в Донецьку виховує дітей</p> Tue, 17 Jun 2008 16:05:48 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/51077.html http://yozhik.hiblogger.net/51075.html <p>Оце прислали з Тернополя - гарненький арсенал!</p> Tue, 17 Jun 2008 16:00:43 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/51075.html http://yozhik.hiblogger.net/51030.html <p>Е-е-е-х! Приїхав! Це кошмар! В славному Дубно і відпочивається відповідно. Круто відпочив, відіспався, відсміявся іт.д. З'явилось щоправда одне &quot;але&quot;.Оце декілька днів відриву у маленькому містечку не пройшли дарма для мізків - закралося бажання поїхати кудись в таке місце й лишитись там назавжди. </p> <p>Посадити садочок, полагодити маленьку сільську хатинку, посіяти навкруги травичку!! Народ, я зрозумів, наскільки це круто! Ви ж собі уявіть лишень: фруктовий запашний цвіт, зелена травичка, а тут каченята маленькі бігають. Ну добре, не каченята, мені казали, що з ними мороки багато. Хай будуть гусенята! Бігають довкола перевалюючись з боку на бік. Жовті такі, крикливі. А десь у садочку &quot;пчоли&quot; гудуть, тягаючи до вуликів мед... Там же неподалік клітки з кроликами стоять. Довкола розливається запах свіжоскошеної трави... а на горищі сохне свіжовибрана цибуля з грядки...</p> <p>А-а-а-а!! Мене розриває. Я туди хочу!! Щоб і кроленята і ка..тю - гусенята довкола. А ще багато-багато кошенят. Ото випхати ввечері свою сраку на ганок і зачаровано спостерігати за розвитком життя...Ех! А в хаті камін простенький, руками сільських майстрів викладений, шклянка домашнього вина і тепленький коц. сидиш отак на ганку, спостерігаєш за усім і знаєш, що всередині тебе чекає стакан бордового, яскраво-вогненого вина.</p> <p>А ще, провів би туди цей блядський інтернет - не можна ж жити ось так для себе лише - і писати (в цьому місці моя матуся сказала - от же ж пісатєль мля!). Описувати все пережите і перечуте. Або просто писати... Бо ж як без того? Мені - хана.</p> <p>P.S. О! і ходити по сусідах вислуховувати щоденні випуски сільських пліток про те, як Степан виграв сусідську Маньку, а отой-во з дачніків Петро якусь картохлю посіяв імпортну, та казали шо її навіть каралад не буде жерти... Вони б мені, вдячному слухачеві давали щодня яку склянку молока, сметани... і обов'язково - буханець духм'ного хліба з домашньої печі, вимуруваної руками сільських майстрів...</p> Tue, 17 Jun 2008 13:49:40 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/51030.html http://yozhik.hiblogger.net/49912.html <p>Хе, якби ви знали друзі як мене сьогодні поперло!!!</p> <p>їхав, як завжди, із завдання, здавалось би - редакційного, але ставив його собі я сам. На зупинці по Володимирській відчув якось всім тілом, що сьогодні почнеться Армегедон - триденна напруга природи зіллється. Як на те, почали з'являтися на небі темні хмаринки, сонце, відчуваючи свої останні хвилини вшкварило здуру так, що народ забігав як загнані собаки. Тим часом хмарки згреблися докупи, як загублені три дні тому вівці на полонині.</p> <p>Підійшов мій тролейбус. Народу всередині - стільки ж скільки висолоплених язиків. Спєка стоїть неможліва. На Артема почав накрапати дощик, а далі - понеслось. Полило, як із відра. З-за вікна то все дуже кумедно виглядає. Я думаю, кожен із нас хоч раз у житті пробував утекти від краплини дощу. Ось так і люди на вулиці тулились до стін, ховались під парасолі щоб їх не дістала ота вередлива &quot;капітошка&quot;. </p> <p>Там же я зрозумів, що сидіти обличчям до дороги в автобусі набагато вигідніше - все, що ти бачиш наближається, а не відддаляється, як то зазвичай буває, якщо сісти спиною. Будинки, дерева, люди, гарні дівчата... Все летить на тебе з швидкістю автобуса. Від мене усе віддалялось. І лише краплини бились у шкло незважаючи на правила руху.</p> <p>Виходив уже під страшенною зливою. ось тут я й прокинувся - обличчя миттю розтяглося у посмішці, захтілось верещати і бігати по калабанях. Неуки, що ховались під де-тільки-можна дивились на мене, як на повного вар'ята. А мені було хороше. Я радів уголос, я співав, я злітав над калюжами. Разом зі мною раділа природа (чи то я з нею?), бо ж то дощ! </p> <p>Коли почався град, люди почали тицяти в мій бік пальцями, але мені було байдуже. Я жив! Поруч, нізвідкіля, з'явився такий самий вар'ят, як я і сказав:</p> <p>- Зустрінемось у горах. Вони ж маленькі </p> <p>  </p> Thu, 12 Jun 2008 18:49:36 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/49912.html http://yozhik.hiblogger.net/49569.html <p style="margin:0cm 0cm 0pt;"> </p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;">  </p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;"><b><span style="font-size:10pt;color:#ff0000;font-family:'Comic Sans MS';">КОХАНА (01:19 PM) : </span></b></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;"><b><span style="font-size:11pt;color:#004080;font-family:'Arial CYR';">йду сьогодні коло розкладок з фруктами.Клубніка пахне, вишні (з хробаками, бе)</span></b></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;"><b><span style="font-size:10pt;color:#ff0000;font-family:'Comic Sans MS';">КОХАНА (01:19 PM) : </span></b></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;"><b><span style="font-size:11pt;color:#004080;font-family:'Perpetua Titling MT';"><font face="Times New Roman">А я дивлюся на яблука</font></span></b></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;"><b><span style="font-size:10pt;color:#ff0000;font-family:'Comic Sans MS';">КОХАНА (01:19 PM) : </span></b></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;"><b><span style="font-size:11pt;color:#004080;font-family:'Perpetua Titling MT';"><font face="Times New Roman">зелені</font></span></b></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;"><b><span style="font-size:10pt;color:#ff0000;font-family:'Comic Sans MS';">КОХАНА (01:19 PM) : </span></b></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;"><b><span style="font-size:11pt;color:#004080;font-family:'Perpetua Titling MT';"><font face="Times New Roman">так хочу їх наїстися</font></span></b></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;"><b><span style="font-size:10pt;color:#0000ff;font-family:'Comic Sans MS';"><a href='http://yozhik.hiblogger.net/49569.html'><b>Читать дальше</b>...</a></p> Wed, 11 Jun 2008 14:47:33 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/49569.html http://yozhik.hiblogger.net/46917.html <p>М-да. Розвожу. Усіх. Себе в тому числі. Збирався писати про дощі, ще про шось. І навіть не подумав. Отож </p> <p>&quot;перед лицом партии и совеццкого народа клятвенно и торжественно абіщаю:&quot;</p> <p>завтра я сюди шось-таки вставлю. Ніч довга. Але ж знову збрешу. В цьому місці варто було б згідно правил жанру скромно ги-гикнути. Не виходить. А я, здається, ще й малювати щось мав....</p> Tue, 03 Jun 2008 19:05:08 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/46917.html http://yozhik.hiblogger.net/37976.html <p>Сьогодні знайшов у себе на компі фото. Подружня пара з дитиною на інвалідному візку (фото вмоєму альбумі). Відразу все змінилося, а головне - настрій. Стало якось сумно. Згадалися всі емоції того дня - я ж мало не плакав, коли його робив. А за спиною друзі пили пиво. Це було жахливо. Боляче. Встиг лише зфоткати, як вони йдуть. До того - стояли й просто дивилися на захід сонця. Навіть не розмовляли між собою.</p> <p>Але сонце ще й сходить. Колись і їх зірка зійде й засяє на повну силу...</p> Fri, 25 Apr 2008 14:26:27 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/37976.html http://yozhik.hiblogger.net/37759.html <p>писав-писав, а все пропало. і про медведів (ніколи не писав це слово правильно, а як писав - то не знав чи то правильно насправді) і про календар, який наче б то не потрібен, а насправді - без нього збухаємось. а воно все зникло. от, три центнери простіпоми їм в сурло!!</p> Thu, 24 Apr 2008 17:52:22 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/37759.html http://yozhik.hiblogger.net/33949.html Tue, 08 Apr 2008 18:45:30 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/33949.html http://yozhik.hiblogger.net/33945.html <div>Весна пришла. С одним большим НО! Не так плавно как я того хотел. Приперлась, ударив с размаху по башке, ногам и другим возможным органам и чувствам. В первую очередь пострадали глаза. Выходишь на улицу и видишь всевозможные ноги – короткие и длинные, в чулках и штанах… такое ощущение, что больше ничего на улице нету. Но весна все-таки пришла. И это, я вчера понял, чувствую не один я. Вчера вот. Еду на работу в автобусе. Напротив сидит девушка невиданной красы. Глаза…Да за такие глаза можно и коня на скаку, и на три танка с одной гранатой… Голубые-голубые. Смотрит в окно и улыбается. Все- таки не стерпел – подошел и сказал. Все, что думал. И? Да раньше по морде, пардоньте – лицу, можно было получить за то, что сказал порядочной девушке. А тут? Посмотрела, зарделась и так скромненько отвела взгляд. Точно весна – убеждаюсь лишний раз.</div> <div>Мозги работают тоже не в ту сторону. Кондуктор стоит тоненьким каблуком на моей нежной ноге и, вертясь в разные стороны, орет: «А хто тут ешо забыл купить квиточки? Хто просил меня подойти?». Иной раз орешь благим матом, а сейчас? Думаешь не помочь ли продавать? С ноги быстрее сойдет. Но в лом. Смотришь в окно и улыбаешся. Ей-богу – как дурак. А там все тоже – на огромных скоростях мимо пролетают женщины, девушки. Все такие красивые! Улыбаются весне!</div> <div>При таком разнообразии оголившихся ног и других частей тела свои органы работать отказываются. Не идешь, а плетешся. А на работу-то надо!</div> <div>Солнце весело греет будущую лысину. Везде шарики воздушные. Остановился. Праздник какой? Ан, нет – насморк. Причем у всех. А ты бежишь – на работу надо. Не успеваешь. Вот наконец-то! Заворачиваешь за угол. Коридор-лифт-коридор. Влетаешь торпедой в комнату – куча людей, все улыбаются. Кто-то орет: «Какой гад окно открыл настежь? Жарко?». Все, как ни в чем не бывало, весело смеются. Начинаешь делиться своими впечатлениями про ноги, про девушку, про солнце, контролершу, а тебе в ответ: «Ну ты и сволочь! Все вы, мужики, такие!». Ласково так. Да! Она точно пришла! Да здравствует весна!</div> Tue, 08 Apr 2008 18:20:00 +0300 http://yozhik.hiblogger.net/33945.html