МІЙ ЧУМАЙДАНЧИК

що хочу, те й ношу


IndyFriend

Коли я відчув себе українцем?

Вчора одна колєга запитала, що я думаю про бренд "Україна". Довелось згрібати думки цілу ніч. Трохи назгрібав. ну, здорової скирди не вийшло, але копичка гарненька. Вам я її не покажу. Скажете - не патріот. Я, як завжди, про інше. В мене от з"явилась така мулька. А напишіть мені відповідь на таке запитання

Коли я відчув себе українцем?

Я, ако ініціатор, напевно почну))

Памятаю, коли був геть маленьким, дідо з бабою жили в Донецьку. Доводилось доволі часто до них їздити. Зачухані потяги, такі ж самі пасажири і двері, які постійно човпли мене по лобі. Такими були не всі подорожі на схід, але саме ця мені відклалася в глибинах свідомості. Лише Провідник був у ідеально випрасуваному костюмі. Ще й з краваткою.

Після цього меморіз обриваються десь на дві доби. Про них мені розповідали батьки, які цю поїздку теж добре запам"ятали.

Так от. Баба в мене була російськомовною комуністкою-банкіршою. Дід же був з україномовної селянської родини, а тому - дуже побожний. Розповідали, що він навіть в церковному хорі співав. Але вивчився на якогось там економіста й працював теж в банку. Одружився. Ну, знаєте як кажуть: "Чоловік - голова, а дружина - шия". Скацапів мій дід, одним словом. Я ж був хлопчак із патріотично налаштованої україномовної західноукраїнської(?) родини. Тож російську розумів з горем пополам. Та й то - можливо. Тому й запитав діда, який заговорив до мене російською: "Дєда, а ти шо, кацап, да?".

*згадавши діда, витер сльозу*

Після цього дід жодного разу, скільки жив, ані слова не сказав на російській мові...Жодного!




Рекомендовать запись
Оцените пост:
Средняя оценка: 5.0 (7)

Показать смайлы
 

Комментариев: 228 Стр.  1  2  3 

ого! яка цікава розповідь!! )) нічого собі. я вражена ))
та я теж, коли її згадав...я от тільки думаю - чи не образив я його...він то мене на коліно посадив, погладив чубчик, але...
)))))) ти його.. пробудив, напевно. це був поштовх. може й боляче йому було. та й біль також іноді лікує.
Рекомендовал эту запись

просто цікаво почути відповіді ))

а я не знаю. не пам'ятаю. хоча з дитинства виховувалася як росіянка. мріяла жити в Росії (в Москві, звісно), і не дуже любила українську мову. а потім раптом щось сталося. і де те все поділося? і чому я зараз не уявляю свого життя без своєї країни, я й сама не знаю.
щось же мало статися!!?? Згадуй!!)))То ж важливо!!
жахи. а я - принц(еса)-напівкровка... :) але гордо казати "Україна" на питання "ти звідки?" мені приємно. особливо - коли буваю на якихось міжнародних наукових заходах. у Варшаві та Москві, наприклад. а реакція (нехороша) деяких поляків ще більш мене розпалила і тепер маю страшне бажання ще якось завітать до польщі і показати де раки зимують (знаннями та здобутками, звичайно, без агресії)
цікавить не реакція організму, а її причина!!!)))
якщо згадувати дитинство, то завжди на всі питання відповідала, що я - 50/50. зараз це ж підтверджую, але у зв"язку з тим, шо вже більшу частину життя таки живу тут і маю громадянство України, то дуже вболіваю за честь саме нашої країни. і мрію довести, що це не просто "якесь невідомо-що, що випадково заснувалося у географічному центрі Європи, а країна, що має величезний потенціал. правда, цей потенцал страждає від відсутності банальної самодостатності і постійних комплексів, які нажаль, плекаються і смакуються :(
в Криму в Артеку, коли виникла бійка через" моя твоя не панємать і ващє ви всі бандьори))
о! перший! писка начистив?
спочатку я, потім дружно мені)) а потім весь калєктів кімнати вирішив шо в нас демократія і мова спілкування не причина бити писки
постійно відчував, такого питання ніколи не виникало. На заході більше 90% населення українці, тому самоідентифікація була однозначна, і сприймалась так само, як і повітря - просто не помічалась.
це круть. в мене ж то просто родинни половина - з-під Бреста, а інша - з Первомайська
з якого, якої області?
але так не може бути..мало щось статись, що тебе викрутило в іншу позицію й ти гаркнув - я - українець!
все это хорошо, но вот два вопроса. Первый. А что это за характеристика бвбушки: "була російськомовною комуністкою-банкіршою".... Ты наверное не смог простить бабушке ее удачной карьеры в советское время и разговора на кацапском языке и от этого недолюбливал бабулю? Во, дела! Второй. Как это ни слова по русски? А если бы я к нему обратился на улице по-русски о том как пройти в очень важное мне место и не понял бы его ответ по-украински, а мне надо было бы срочно в туалет или в больницу со сломанной ногой, то твой дед бы не отступил от принципа и не снизошел бы перейти на другой язык , которым он великолепно владел, как я понял..... Ну, вот два вопроса!
перше і головне. тобі до*бацця нема до чого? то піди пиз*анись об сосну. друге. те, що моя бабця була російськомовною комуністкою-банкіршою не зменшує аж ніяк моєї любові до неї. якщо для тебе це вагома причина не любити родичів за партійну чи етнічно-мовну приналежність - мені тебе шкода. третє. а ось так. ані слова. в москві б перейшли на українську, якби я чогось не зрозумів російською?
у тебя "комплекс меншовартостi". Вот если бы ты был в Турции, то турки перешли бы на русский. Потому что им насрать, любишь ты русских или нет, русский понимает большее количество клиентов, посему проще выучить его (даже поляки с турками на русском общаются и не заморачиваются этим)
А это не просто так вопросы... в них я заложил принципиальные моменты! А на счет москвы... то скажу, что нет не перейшли бы :))), тк его в москве просто не знают! Но если бы ты разговаривал с человеком, который знает, но не помог тебе, то это очень плохо!! А Украина двух язычная страна, как показывает семья твоей бабушки и дедушки... Но дед твой почему-то по-твоему "скацапив"? И шо это за слово такое, я его даже в словаре не нашел? Наверное пренебрежительно вульгарное? Может тебе не объяснили, что просто предки живут в той части украины, которая по преимуществу говорит по-русски, но тоже она Украина?? А дед твой поступил мудро, заговорив только по украински В ТВОЕМ ПРИСУТСТВИИ!!! бабуля по-русски. а он по-украински :))) и в итоге ты вундеркиндом рос и понимаешь два языка! А семейная легенда донесла в искаженно былинном виде, шо дед с этих пор ни слова по иностранному не произнес!!!! Так когда же ты себя украинцем почувствовал я не понял, ведь ты уже по-украински разговаривал до встречи с дедом и до сокраментального вопроса?? я запутался.......
я каждый месяц ощущаю, когда смотрю, сколько с меня государство налогов бреет непонятно за что и на какие цели. К слову, приехал в отпуск знакомый, в Финляндии на ферме работает, так у них подоходный 7%. И я в очередной раз ощутил себя украинцем
шо б сказати))) я цей момент теж обдумував не раз...але - .улє толку?
а уле толку тогда от такой страны?
А слабо подоходным в Великобритании или Испании поинтересоваться? :))) Я уж молчу про Швецию :))) Я не оправдываю ГНАУ, и считаю ,что это совершенно бляццкая организация :)))
Коли відпочиваючи в Криму побачила два типи людей... Нахабних росіян, що "срали" по серед вулиці, та українців, які хоча б вели себе по людськи. А ще в мене був маленький конфлікт з російськими товаришсчами (досі спілкуємось), коли мали наглість при мені обливати брудом державу, звичайних жителів та неодноразово підкреслювати те шо Україна має підкоритися...Для мене тоді був шок. Ну і на останок, в мене був запис стосовно російської бабусі... людина стала нервово неврівноважена дозволяючи собі дуже дивні речі по відношеню до держави в якій прожила перші 20 років. Після того, я зрозуміла, що для того щоб Україна залишилась державою і щоб її поважал, потрібно з себе почати і дуже сильно її полюбити =) що й було успішно зроблено. Україна, то моя батьківщина =)
Не русские не идеальны, а кто сейчас идеален, но проблема не в этом... Проблема, шо у тебя все тупые ))))))) Надеюсь, шо ты исключение, а то однообразие какое-то получается ))))))))
чувак, а тут хтось на особистості переходив?
По бухти =))) *я до сих пор у шоке с того какое ж ты гнилинькое =))) сложно ж жить вот так, во всем зреть только плохое и негативное и спасибо звездам, что ты таки не украинец*
За Крим цілковито згоден, я кожен рік туди їздю і багато надивився і наслухався; проросійський Севастополь, мабуть, найбільш засмічене місто у Криму.
Рекомендовал эту запись
Спілкуюсь здебільшого російською, але все одно - українець. без варіантів. Відчув коли... Навіть не знаю. Мабуть - завжди відчував, хоча й були певні непорозуміння, пов"язані із савєцкою системою освіти :(
йопт. в б-якому випадку, колись щось таки ставалося, після чого ти сказав собі "Плят! а я ж таки українець!"
я таке часто кажу :))) Наприклад, коли мені кажуть у Закарпатті - "Ви чех? Ні? а звідки? З Києва??? Та не мо того бути, невже й там українською спілкуються???"

Стр.  1  2  3 
 



Привіт усім

немає куди дівати свої мозги і вирішив їх трохи тут злити. наскільки то вийде - ще не знаю, але буду радий, якщо хтось таки це прочитає


Відкритий до співпраці

Якщо Вас зацікавили мої фотографії і Ви прагнете співпраці, чи Вам потрібні якісь фото з цього блогу у кращій якості - пишіть у приватні повідомлення із зазначенням зворотньої адреси(e-mail) або ж на indyfriend80@gmail.com.

P.S. З подій, які висвітлюються тут однією-двома фотографіями, в мене як правило є повні репортажі



Тєрміново масДу

Написати про:

- закинуті села Чернігівщини(бо кой-хтомене задавить)

- про то як я став мільйонером

 


Мои фотоальбомы

Мої друзі

ПЕРЛИНА СТЕПУparazitakusokКНИГАРНЯ 'Є' - книжковий інтернет-магазин


Интересы
всілякі ублюдки та їх історії, гіппі, далі буде, життя у природі, журналістика, Книги, мої батьки, моя кохана дружина, музика, подорожі, природа, путешествия, путєшествія, хіпани, хіппі

...
ОБОЗ.ua